Все буде Україна!

Який дистрибутив Linux вибрати? Огляд дистрибутивів Linux

  Юрій  | 

  Оновл. 1 Тра 2022  | 

 57

Дистрибутиви Linux — це програмні пакети для встановлення операційної системи, що включають в себе ядро системи та великий набір різного програмного забезпечення.

Можливо, ви чули про такі великі Linux-компанії, як Red Hat (дистрибутиви RHEL/CentOS/Fedora), Canonical (дистрибутив Ubuntu) або SUSE (дистрибутиви SUSE Linux Enterprise Server/openSUSE). Існують буквально тисячі інших невеликих фірм та організацій, які також створюють свої власні дистрибутиви Linux, ви можете ознайомитися з ними на сайті DistroWatch (новини, інформація та рейтинг дистрибутивів Linux).

При виборі дистрибутива Linux ви завжди стикатиметеся з тим, що у певного дистрибутива X набір різних опцій і можливостей буде ширшим, ніж у дистрибутива Y. Однак у деяких випадках, дистрибутив Y може відповідати вашим конкретним потребам краще, ніж дистрибутив X. Вибір за вами. Оскільки більшість дистрибутивів Linux є безкоштовними, ви можете “пробувати” їх до тих пір, поки не знайдете той самий.

Особливості дистрибутивів

Хоча всі дистрибутиви Linux і базуються на ядрі Linux, у кожного з них є набір певних ознак, що характеризують той чи інший дистрибутив:

   Архітектура — тип процесорів, які підтримує дистрибутив.

   Система ініціалізації — основний підхід до запуску та управління процесами.

   Менеджер пакетів — заданий за замовчуванням інструмент управління пакетами дистрибутива.

   Оточення робочого столу — графічний користувацький інтерфейс дистрибутива.

Зараз ми все це детально розглянемо.

Архітектура

Архітектура — це тип процесорів, які підтримує дистрибутив. Найбільш поширені архітектури процесорів:

   x86 (або i586/i686) — 32-бітний процесор, сумісний з Intel та AMD.

   x86_64 — 64-бітний процесор, сумісний з Intel та AMD.

   ARM — архітектура процесора, оптимізованого для використання на мобільних пристроях (планшети, смартфони).

   PowerPC — застаріла архітектура процесорів, що застосовувалися свого часу на комп’ютерах компанії Apple.

Система ініціалізації

Cистема ініціалізації — це перший процес (daemon), який запускається під час завантаження комп’ютера з ОС на базі ядра Linux і функціонує протягом усього часу роботи системи; є батьківським процесом кожного наступного процесу, який запускається на пристрої.

Питання вибору системи ініціалізації є одним з “гаряче обговорюваних”: є як прихильники/противники системи ініціалізації SysV, так і прихильники/противники системи systemd. А враховуючи, що це програмне забезпечення визначає те, яким чином система керуватиме процесами, то вибір стає не таким простим і тривіальним, як може здатися на перший погляд.

   SysV — це традиційна система ініціалізації, що сягає своїм корінням до Unix System V. Вона вважається більш стабільною, але, можливо, менш функціональною, ніж systemd.

   systemd — це більш сучасна система ініціалізації. Працює швидше, ніж SysV, а також дозволяє не тільки запускати процеси один раз при завантаженні, але й дає можливість стежити за ними (чи запустився процес, чи “впав” процес тощо).

Примітка: Ви також можете зіткнутися з іншими системами ініціалізації, але SysV і systemd є незаперечними лідерами серед них. Якщо ви не відносите себе до досвідчених користувачів, то немає значення, яку систему ініціалізації ви оберете. Більшість сучасних дистрибутивів використовують systemd, а дистрибутиви з SysV (або альтернативами) на даний момент зустрічаються все рідше і рідше.

Менеджер пакетів

Менеджер пакетів (або «пакетний менеджер») — це заданий за замовчуванням інструмент управління пакетами дистрибутива.

У Linux все програмне забезпечення постачається у вигляді пакетів. Роботу з архівування та управління даними пакетами виконують пакетні менеджери. Більшість пакетів не є взаємовиключними, хоча такі утиліти, як alien, можуть допомогти з конвертацією певних типів пакетів.

Різні дистрибутиви мають різні менеджери пакетів:

   dpkg — керує Debian-орієнтованими пакетами (.deb), поширеними в дистрибутивах на базі Debian Linux, включаючи Ubuntu та Linux Mint, за допомогою інструменту apt (скор. від advanced packaging tool”).

   RPM Package Manager — встановлює/керує пакетами формату .rpm. Використовує такі інструменти, як dnf, yum та zypper.

   flatpak — кросплатформний формат пісочниці/контейнера.

   pacman — пакетний менеджер в Arch Linux та похідних від нього дистрибутивів.

   portage — розроблений для Gentoo Linux, а тепер також використовується ChromeOS та декількома іншими дистрибутивами.

   snap — специфічна для Ubuntu форма розгортання контейнерних додатків.

   eopkg — використовується в дистрибутиві Solus.

Примітка: Хоча ви можете вибрати конкретний інструмент для управління пакетами, але тип пакета жорстко прив’язаний до конкретного дистрибутива. Таким чином, ви ніколи не побачите версію Ubuntu, яка використовує .rpm-пакети. Різні дистрибутиви використовують різні репозиторії програмного забезпечення. Деякі програми, створені незалежними розробниками, можуть відображатися лише в одному або двох форматах пакетів. Якщо пріоритетом для вас є можливість широкого доступу до програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом, то дистрибутив, який використовує пакети формату .deb або .rpm, швидше за все, буде найкращим вибором.

Оточення робочого столу

Коли мова заходить про головні відмінності між дистрибутивами Linux, то люди чомусь вважають, що все зводиться до відмінностей у оточенні робочого столу, що використовується. Іронія ж полягає в тому, що більшість дистрибутивів підтримують встановлення найрізноманітніших варіантів робочих столів.

Кращі варіанти робочих столів дотримуються балансу між ступенем своєї конфігурованості та відносним споживанням ресурсів. Абсолютно новий комп’ютер або комп’ютер з високими характеристиками може працювати з будь-яким оточенням робочого столу. Але на більш слабкому або більш старому пристрої (особливо це стосується нетбуків), вибір ресурсомісткого оточення робочого столу може негативно позначитися на використанні системи загалом.

Сучасні робочі столи, як правило, мають менше опцій налаштування — вони більше про естетичний дизайн та зовнішній вигляд.

Конфігурація оточень робочого столу:

   До більш налаштовуваних робочих столів відносяться Xfce, LDXE, Cinnamon, MATE та KDE.

   До менш налаштовуваних робочих столів відносяться DDE (Deepin), GNOME 3 та Pantheon.

Те, що залишається незмінним

У будь-якому дистрибутиві залишаються незмінними наступні принципи:

   Завжди є ядро Linux. Ядро, яке Лінус Торвальдс написав ще 1991 року (зараз у нього тисячі авторів!), є основним компонентом дистрибутивів Linux. Ядро — це інтерфейс між апаратним забезпеченням вашого комп’ютера (клавіатури, миші, дисплеї тощо) та його програмним забезпеченням.

   Стандартне програмне забезпечення GNU (такі інструменти як bash, ls, rm тощо). Здебільшого це утиліти командного рядка, які становлять основну (але критично важливу) частину будь-якої Linux-системи. Можна вважати, що ядро — це автобус, який курсує між апаратним та програмним забезпеченням комп’ютера, а ПЗ GNU — це набір інструментів, який потрібен вам, щоб утримувати автобус на дорозі!

   Програмне забезпечення загального призначення, що постачається разом із дистрибутивом Linux. Зазвичай цей список включає: текстові редактори, веб-браузер, поштовий клієнт, (можливо) текстовий процесор або офісний пакет тощо.

Платити чи не платити?

Купівля Linux може дати вам такі переваги, яких немає у безкоштовних версій, а саме:

   Фізичні посібники (SUSE Linux Enterprise Server & Red Hat Enterprise Linux особливо хороші).

   Підтримка від постачальників дистрибутива протягом певного періоду часу. Такі дистриб’ютори як Red Hat надають корпораціям гарантії високого рівня сервісу підтримки клієнтів.

   Додаткове комерційне ПЗ (яке захищене авторським правом).

Огляд дистрибутивів Linux

Існує багато компаній та організацій, які створили свої власні дистрибутиви чи різновиди Linux-систем, які зможуть задовольнити потреби будь-якого користувача. Напевно, навіть дуже багато дистрибутивів! У цій статті ми намагатимемося зробити цей список лаконічнішим та простішим, розглядаючи лише найпопулярніші дистрибутиви.

Debian

Debian — це дідусь всіх дистрибутивів Linux, який має багато відгалужень, включаючи Ubuntu. Реліз дистрибутива Debian був у вересні 1993 року. Спочатку відмінності Debian від систем на базі Red Hat Linux полягали в тому, що він мав величезну бібліотеку програмних пакетів (близько 50 000 бібліотек) і автоматичну систему управління програмним забезпеченням під назвою apt. Це означало, що замість того, щоб завантажувати безліч пакетів програм окремо, ви могли просто сказати Debian, яку програму вам потрібно, і він автоматично зробить все інше за вас. Дистрибутив традиційно відомий тим, що відстає від деяких інших дистрибутивів з точки зору наявності найсучасніших пакетів, але компенсує це хорошою стабільністю, оскільки основні пакети добре протестовані.

Примітка: В якості назви чергового релізу Debian вибирається ім’я персонажа з мультфільму “Історія іграшок”.


Ubuntu

Ubuntu була випущена в 2004 році компанією Canonical і швидко стала популярною. Canonical позиціонувала Ubuntu як простий Linux-дистрибутив з графічним робочим столом, який повинен був витіснити використання командного рядка. Це найвідоміший дистрибутив Linux, який є відгалуженням від Debian Linux.

Ubuntu постачається з великою кількістю встановлених додатків і ще більшою кількістю найрізноманітнішого ПЗ, що перебувають у її репозиторіях. Компанія Canonical також пропонує комерційну підтримку Ubuntu.

Існує багато різних збірок на основі Ubuntu:

   Edubuntu — збірка, орієнтована на навчальні заклади.

   Kubuntu — в якості оточення робочого столу використовується KDE.

   Lubuntu — полегшена версія Ubuntu.

   Окрім офіційних збірок, на сьогодні існує більше 40 сторонніх версій!

Ubuntu випускається двічі на рік (у квітні та жовтні). Крім цього, раз на два роки випускається так званий Ubuntu LTS (скор. від «Long-Term Support») — версія з тривалим терміном підтримки, оновлення (включаючи виправлення помилок та безпеки) якої виходять протягом 5 років з моменту релізу. Звичайні “проміжні” релізи надають підтримку протягом 9 місяців.

Linux Mint

Якщо вам не подобається зовнішній вигляд робочого столу Ubuntu, ви можете подивитися в бік Linux Mint. Він заснований на Ubuntu і орієнтований на користувачів-початківців, а в якості оточення робочого столу можна використовувати Cinnamon, Xfce, MATE, LXDE або KDE.

Red Hat Enterprise Linux (RHEL)

Компанія Red Hat була заснована у 1993 році і стала, мабуть, комерційно найуспішнішою компанією, що розповсюджує Linux у світі, і тепер належить IBM.

У Red Hat Linux (дистрибутив від Red Hat, який випускався в період з 1995 по 2003 рік включно) було дев’ять мажорних (безкоштовних) релізів дистрибутивів Linux, поки в 2003 році компанія не вирішила зробити ставку на комерційному підході в поширенні Linux. В результаті чого було створено Red Hat Enterprise Linux (RHEL). Цей продукт використовується багатьма фірмами по всьому світу і є комерційним дистрибутивом Linux із повноцінною підтримкою. Більшість користувачів RHEL застосовують його як серверну операційну систему, а не настільну.

CentOS

CentOS — це безкоштовна версія RHEL, яка є бінарно-сумісною з RHEL (тобто має таке саме програмне забезпечення). Багато компаній, яким не потрібна комерційна підтримка, використовують CentOS.

Fedora

Коли в 2003 році Red Hat перейшла на комерційну модель розповсюдження своїх продуктів, вона також випустила дистрибутив під назвою Fedora.

Fedora — це ультрасучасний, повністю безкоштовний, настільний дистрибутив Linux від Red Hat. За замовчуванням у ньому використовується оточення робочого столу GNOME, однак, як і у випадку з Ubuntu, існує безліч різноманітних збірок на основі Fedora. Оскільки дистрибутив Fedora завжди прагне бути на вістрі технологій, то його стабільність може бути нижчою порівняно з іншими дистрибутивами (Debian або Ubuntu LTS).

Примітка: Fedora має репутацію компанії, яка фокусується на інноваціях, інтегрує новітні технології на ранніх стадіях та тісно співпрацює з іншими спільнотами Linux.


openSUSE

SUSE колись був незалежним німецьким дистриб’ютором Linux, який спочатку купила компанія Novell, а потім перекупила компанія Micro Focus. З того часу вони були придбані та продані ще декілька разів.

Як і Red Hat, SUSE також використав комерційну модель дистрибуції свого дистрибутиву.

SUSE Linux Enterprise Server — це відмінний універсальний продукт, який включає службу підтримки користувачів, має корпоративні партнерські відносини з такими компаніями, як SAP і орієнтований на підприємства. Комерційна модель поширення дистрибутива — це єдина схожа риса між SUSE і Red Hat. SUSE спочатку створювалася на базі Red Hat Linux і, отже, має ту саму систему управління пакетами на основі RPM, але з роками вона досить змінилася, щоб перетворитися на самостійний дистрибутив. В якості утиліти конфігурації операційної системи та встановлення пакетів у дистрибутивах Linux від SUSE використовується YaST.

Повністю безкоштовна версія Linux від SUSE називається openSUSE. Також є версія openSUSE Tumbleweed — система, в якій постійно з’являються оновлення програмного забезпечення (так званий “rolling-release”). У дистрибутиві ви можете знайти різні інструменти розробника програмного забезпечення. Утиліта openQA створена для автоматизованого тестування програмного забезпечення, тоді як Kiwi створює образи Linux для розгортання на реальному обладнанні. За замовчуванням OpenSUSE використовує оточення робочого столу KDE.

elementary OS

elementary OS — це настільний дистрибутив на базі Ubuntu. Він неймовірно інтуїтивно зрозумілий для нового користувача, що прийшов з іншої системи (особливо з macOS). Деякі з його найцікавіших функцій включають кастомне середовище робочого столу під назвою Pantheon, яке бере приклад з інтерфейсу macOS.

Gentoo Linux

Gentoo — це вільна операційна система на базі Linux, що розробляється з 1992 року. Завдяки тому, що пакети з програмним забезпеченням збираються з вихідних кодів безпосередньо на комп’ютері користувача, система може бути автоматично оптимізована та налаштована практично під будь-яке апаратне забезпечення чи завдання.

Серцем Gentoo є portage — потужна та гнучка система налаштування та розповсюдження програмного забезпечення (менеджер пакетів), яка виконує багато ключових функцій. Наприклад, встановлюючи нове програмне забезпечення, portage автоматично створює версію користувача пакета, оптимізованого безпосередньо під цільове обладнання, гарантуючи, що в пакеті не буде непотрібного функціоналу. Завдяки portage Gentoo може стати ідеальним захищеним сервером, робочою станцією розробника, вбудованим рішенням або чимось іншим, що ви забажаєте. Через його майже необмежену адаптивність, Gentoo часто називають метадистрибутивом.

Також варто відзначити дистрибутиви Sabayon Linux та Calculate Linux, створені на основі Gentoo:

   Sabayon Linux — це випущений наприкінці 2005 року на основі Gentoo Linux дистрибутив, що орієнтується перш за все на користувачів-початківців. Як заявляють розробники Sabayon, їх дистрибутив слідує філософії “все має працювати прямо з коробки”, прагнучи при цьому надати користувачеві велику кількість, на відміну від Gentoo, вже готових для використання додатків, зберігаючи можливість оптимізувати пакети з ПЗ під себе.

   Calculate Linux підтримує оптимальний баланс між новітніми версіями програмного забезпечення та бездоганною роботою системи, забезпечуючи користувача останніми версіями програм та стабільними версіями бібліотек. Як правило, застосування Calculate Linux передбачає використання його разом з Calculate Directory Server — службою каталогів, що забезпечує централізовану та керовану установку програмного забезпечення, зберігання пошти, файлів, переміщення профілів користувачів тощо. Оскільки Calculate Linux є rolling-release дистрибутивом (тобто дистрибутивом з безперервним циклом оновлення), ви встановлюєте систему один раз і далі тільки оновлюєте її протягом усього терміну служби вашого обладнання.

MX Linux

MX Linux (скор. від «MEPIS и antiX») — це достатньо легкий Linux-дистрибутив, який базується на стабільній версії Debian, що є спільною розробкою спільноти Linux-дистрибутивів antiX і MEPIS. Позиціонується як не дуже вимогливий до ресурсів комп’ютера дистрибутив, поєднуючи досить непогане оточення робочого столу разом із високим показником стабільності системи, достатньою продуктивністю та простим налаштуванням. В якості оточення робочого столу використовуються Xfce, KDE або Fluxbox.

Kali Linux

Kali Linux (раніше відомий як BackTrack Linux) — це дистрибутив Linux на базі Debian, що містить кілька сотень програм і утиліт, націлених на вирішення різних завдань, що стосуються таких аспектів інформаційної безпеки, як:

   тестування на можливість проникнення в комп’ютери та комп’ютерні мережі;

   дослідження вразливостей веб-застосунків;

   комп’ютерна криміналістика;

   реверс-інжиніринг програмного забезпечення та багато іншого.

В якості оточення робочого столу пропонуються Xfce, GNOME, KDE Plasma, LXDE або MATE. Також Kali Linux має підтримку широкого спектру пристроїв із процесорами, побудованими на базі архітектури ARM. Даний дистрибутив розробляється, фінансується та підтримується компанією Offensive Security, яка є провідною компанією по кібербезпеці.

Arch Linux/Manjaro/Slackware

Arch Linux не є похідним від дистрибутивів Debian або Red Hat Linux. Він стоїть окремо і шанується гіками за те, що є неймовірно швидким дистрибутивом, тому що створений на простій (але міцній) базі. Все інше може бути додане через систему управління пакетами pacman.

Manjaro — це самостійний дистрибутив, заснований на Arch Linux. Позиціонує себе як user-friendly настільний дистрибутив. І Arch Linux, і Manjaro відносяться до rolling-release дистрибутивів.

Slackware (напевно) був першим справжнім дистрибутивом Linux, починаючи з 1993 року! Подібно до Arch Linux і Manjaro, він використовує .tar.gz-пакети, а не більш популярні системи apt чи yum. Якщо ви вважаєте себе просунутим користувачем, але не хочете порпатися з компіляцією пакетів, то, можливо, Arch Linux або Manjaro будуть найкращим вибором для вас, тому що вони пропонують такий же рівень кастомізації, як і Slackware.

Якщо ж ви тільки починаєте знайомитися з Linux, то Arch Linux, Manjaro та Slackware, ймовірно, будуть не найкращим вибором для вас.

Zorin OS/Solus/Deepin

Якщо вам подобаються дистрибутиви, які мають схожий зовнішній вигляд із зовнішнім виглядом Windows чи macOS, або, можливо, просто щось із дійсно гарним інтерфейсом, то обов’язково ознайомтеся з Zorin OS, Solus та Deepin. Наприклад, Solus має власний віконний менеджер під назвою Budgie, і був створений повністю з нуля.

Так який же дистрибутив Linux мені вибрати?

У наступній таблиці коротко представлені критерії вибору дистрибутива Linux:

Дистрибутив Коротка характеристика
Debian Має стабільність, рекомендується досвідченим користувачам.
Ubuntu Виглядає як macOS і простий в користуванні.
Linux Mint Виглядає як Windows і підійде для початківців.
Red Hat Enterprise Linux (RHEL) Для комерційного використання.
CentOS Якщо ви хочете використовувати Red Hat, але без торгової марки Red Hat.
Fedora Якщо ви хочете використовувати Red Hat і найновіше програмне забезпечення.
openSUSE Працює так само, як Fedora, але трішки старший і стабільніший.
elementary OS Відмінно підійде для початківців та поціновувачів інтерфейсу macOS.
Gentoo Linux Для досвідчених користувачів. Пакети програмного забезпечення компілюються з вихідних кодів безпосередньо на цільовій машині, є можливості оптимізації програм під конкретні апаратні ресурси комп’ютера.
MX Linux Швидкий, популярний дистрибутив Linux, який підійде як звичайним користувачам, так і адміністраторам.
Kali Linux Орієнтований, перш за все, на спеціалістів в області аудиту інформаційної безпеки.
Arch Linux/Manjaro/Slackware Для досвідчених користувачів, тому що кожний пакет потрібно встановлювати самостійно.
Zorin OS/Solus/Deepin Якщо хочеться чогось іншого.

Оцінити статтю:

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (2 оцінок, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Залишити відповідь

Ваш E-mail не буде опублікований. Обов'язкові поля відмічені *