Copyright та Copyleft. Ліцензія GNU GPL

  Оновл. 31 Лип 2022  | 

 1071

Ліцензія GNU GPL (скор. від «General Public License»), створена Річардом Столлманом, надає будь-якому користувачеві право вільно запускати, змінювати та поширювати програмне забезпечення (скор. “ПЗ”).

Авторське право (Copyright)

Тоді коли Йоганн Гутенберг вперше винайшов свій друкарський верстат, швидкість друку була дуже повільною, і було важко створювати копії книг, документів та ін. Однак у міру того, як збільшувалася швидкість роботи друкарських верстатів, дедалі більша кількість контенту ставала доступною для споживання.

Це давало людям можливість копіювати та відтворювати великі обсяги контенту без урахування авторства творця. Тому британці вигадали ліцензію на авторське право — копірайт.

Простими словами, копірайт (Copyright) — це право, яке надається автору оригінального твору, дозволяти або забороняти публікацію, а також можливість контролювати поширення свого твору. Копірайт захищає авторів від несанкціонованого копіювання чи продажу їх робіт.

Авторські права мають обмеження в часі, після чого твір переходить в суспільне надбання.

Суспільне надбання (Public Domain)


Суспільне надбання (Public Domain) складається з усіх творів, на які не поширюються виняткові права інтелектуальної власності. Ці права обмежені в часі, можуть бути втрачені, скасовані тощо. Авторські права зазвичай дійсні до 50-100 років після смерті автора.

Твори Бетховена є хорошим прикладом того, що стає надбанням громадськості. Музичні твори мають авторські права на 70 років після смерті автора. Тому через 70 років після смерті Бетховена (в 1827 році) його музичні твори стали доступними для всіх, і тепер будь-хто може їх використовувати та продавати.

Авторські права Уолта Діснея на Мікі Мауса та інших персонажів завершувалися у 1998 році. Вони були (тоді) основним джерелом доходу та єдиним великим брендом Disney. Компанія Disney, яка була головним лідером індустрії, успішно пролобіювала свої інтереси в ній, досягнувши продовження терміну дії авторських прав на понад 20 років. Таким чином, Мікі Маус стане об’єктом громадського надбання у 2024 році. Компанія Disney все ще може заборонити іншим компаніям використовувати образ Мікі Мауса, якщо доведе, що його образ еволюціонував від простого персонажа до своєї фірмової ідентичності, і в такому разі вони зможуть зареєструвати його як товарний знак.

Товарні знаки є потужнішим інструментом за авторські права, оскільки є фірмовим стилем бренду, а отже позбавлені обмеження за часом дії.

Як поширюються програми?

Для написання комп’ютерних програм використовуються різні мови програмування. Щоб така програма могла виконуватися на комп’ютері, необхідно за допомогою спеціального набору інструментів (компілятора та лінкера) перевести її вихідні коди (текст програми, написаний однією з мов програмування) на зрозумілий для комп’ютера набір машинних (виконуваних) кодів.

Таким чином, розповсюдження програм може відбуватися у вигляді набору вихідних кодів, або у вигляді попередньо скомпільованих файлів. Для нас, як для кінцевих користувачів, найпростіше працювати з попередньо скомпільованими програмами, які не потребують встановлення компіляторів та додаткових маніпуляцій з їх вихідними кодами. Але розробникам ПЗ цікавий варіант розповсюдження програм саме через набори вихідних кодів, адже з їх допомогою програміст може внести в програму свої покращення або навпаки, запозичити з неї якусь частину для свого проекту.

ПЗ та Copyright


На програмне забезпечення із закритим вихідним кодом видавець програмного забезпечення або інша особа зберігає права інтелектуальної власності, зазвичай це авторські права (Copyright) на вихідний код. Редагувати код, захищений копірайтом, може лише організація, яка його розробила або має ліцензію на використання цього програмного забезпечення. Але так було не завжди.

До кінця 1960-х років комп’ютери були великими і вартісними обчислювальними машинами (мейнфреймами), які займали повністю обладнані зали з кондиціонерами. Вони не продавалися клієнтам, а здавались у найм. Сервіс та доступне програмне забезпечення разом із вихідним кодом, аж до 1969 року, зазвичай, постачалися виробниками без окремої плати. У свою чергу клієнти, які розробляли програмне забезпечення, часто надавали його іншим користувачам абсолютно безкоштовно. І така практика існувала у всій галузі.

У 1969 році компанія IBM, перебуваючи під впливом декрету Міністерства Юстиції США, спрямованого проти перетворення її в монополіста на ринку електронних пристроїв, починає стягувати окрему плату за програмне забезпечення своїх мейнфреймів, тим самим “відокремлюючи” продаж ПЗ та послуг для комп’ютера від його обладнання. Програмне забезпечення IBM розділилося на дві основні категорії: System Control Programming (SCP), яке залишалося для клієнтів безкоштовним, і Program Products (PP), за які стягувалася плата. Цей крок став початком появи платного програмного забезпечення.

В 1976 році Білл Гейтс у своєму “Відкритому листі любителям” засудив необмежені порушення комп’ютерними любителями авторських прав на програмне забезпечення, зокрема на інтерпретатор Microsoft Altair BASIC, і нагадав своїй аудиторії (яка не платила Гейтсу за використання Altair BASIC), що їх “крадіжка” перешкоджає здатності програмістам робити якісне програмне забезпечення.

З лютого 1983 року компанія IBM, на тлі зростаючого списку свого програмного забезпечення, вирішує зробити ще один важливий крок і перестає постачати вихідні програми навіть своїм ліцензіатам.

У тому ж 1983 році апеляційним судом США було винесено вердикт у справі Apple Computer, Inc. проти Franklin Computer Corp., в якому вказувалося, що не лише вихідні коди, а й попередньо скомпільоване (бінарне) програмне забезпечення підпадає під дію закону про авторське право і має ним захищатися. Зростаюча доступність мільйонів комп’ютерів, побудованих на одній і тій же мікропроцесорній архітектурі, вперше створює цілісний і досить великий ринок програмного забезпечення, що розповсюджується у вигляді бінарних файлів, в результаті чого їх вихідні коди стають практично недоступними для кінцевих користувачів.

Copyleft та ліцензія GNU GPL

Дух GNU GPL криється у концепції під назвою Copyleft (Копілефт), яка має трохи заплутану назву. Коли ви створюєте інтелектуальну власність — книгу, пісню, комп’ютерну програму — ви, як автор, автоматично отримуєте певні права, такі як право поширювати і контролювати, хто ще може поширювати ваш продукт. Компанії, що займаються розробкою програмного забезпечення, застосовують копірайт як спосіб контролю за тим, хто може використовувати написаний ними код.

«Так, а до чого ж тут Copyleft?» — спитаєте ви. Мета FSF (скор. від «Free Software Foundation» = «Фонд вільного програмного забезпечення») полягала в тому, щоб створити спосіб захистити свободу людей поширювати вихідний код без будь-яких обтяжень. Але чому б просто не надати програмному забезпеченню статус суспільного надбання, відмовившись від своїх авторських прав? У такому разі люди могли б вільно використовувати ваш код так, як вони вважають за потрібне. Однак їм також буде дозволено, внаслідок процесу зміни коду якимось чином, встановлювати свої власні обмеження авторського права на новий твір. Припустимо, я написав просту програму обробки текстів та зробив її суспільним надбанням; хтось інший може взяти мою програму, додати “жирний шрифт”, і тоді він володітиме авторськими правами на “нову” версію. У цьому сценарії немає нічого неправильного, але це не було метою FSF.

Відповіддю на такий розклад речей стало створення концепції Copyleft-ліцензії. Її ідея полягає в тому, що автор захищеного авторським правом твору відмовляється від усіх прав на твір, але накладає на нього одне обмеження: якщо ви використовуєте його як основу для свого власного твору або поширюєте якимось чином, то ви також маєте надати вільний доступ до свого вихідного коду. Це не заважає вам продавати код, але це означає, що ви повинні показати людям роботу, яку ви зробили, та зміни, які ви внесли у вихідну роботу. Це положення є основою ліцензії GNU GPL.

Ліцензія GNU GPL була створена Річардом Столлманом для того, щоб захистити програмне забезпечення GNU від перетворення його на чиюсь приватну власність. За словами Столлмана, Copyleft — це похідна від закону про авторське право (Copyright) концепція ліцензії, яка має протилежну мету: замість того, щоб приватизувати ПЗ, вона стає засобом збереження програмного забезпечення вільним: будь-яка людина може вносити зміни або розширювати вихідний код програми та поширювати його до тих пір, поки внесені зміни чітко позначені, а змінена робота також ліцензується відповідно до ліцензії GNU GPL.

Ліцензія GNU GPL складається з преамбули, яка пояснює філософію, яка лежить в основі ліцензії. Існує 13 умов ліцензії, пронумерованих від 0 до 12. Кожна з цих умов накладає обмеження на те, як можна копіювати, змінювати або розповсюджувати продукт, захищений ліцензією GNU GPL.

Однак, коли йдеться про поширення, копіювання та модифікацію програмного забезпечення, випущеного під ліцензією GNU GPL, існує низка важливих обмежень.

Перше обмеження, і, можливо, найважливіше, полягає в тому, що якщо ви розповсюджуєте програмне забезпечення, охоплене ліцензією GNU GPL, ви повинні забезпечити доступ до вихідного коду цього ПЗ. Ліцензія GNU GPL пропонує вам зробити це, просто додавши вихідний код у пакет із бінарними файлами вашої програми. Таким чином вихідний код та програма доставлятимуться кінцевому користувачеві разом, і питання буде вичерпано. У деяких випадках така процедура може бути непрактичною, тому GNU GPL дозволяє розповсюджувати бінарні файли та вихідний код окремо.

Друге обмеження ліцензії GNU GPL полягає у модифікації програмного забезпечення. Кожен може вільно змінювати вихідний код програмного забезпечення, захищеного ліцензією GNU GPL, будь-яким способом. Ви можете додавати або видаляти функції, змінювати вигляд продукту тощо. Немає значення, які зміни ви хочете зробити — ви маєте право це зробити. Однак ви не можете робити все, що хочете, з вашим зміненим кодом; існують певні обмеження, які накладаються ліцензією GNU GPL.

Припустимо, що ви модифікуєте програму просто для власного використання (або для приватного використання у вашій компанії). Тоді вам справді не потрібно нічого робити додатково. Ліцензія GNU GPL набирає чинності лише в тому випадку, якщо ви вирішите поширювати свою модифіковану версію програмного забезпечення; наприклад, якщо ви хочете передати свою програму клієнту або продати її. У такому випадку ви розповсюджуєте програмне забезпечення, яке підпадає під дію ліцензії GNU GPL, і відповідно до умов цієї ліцензії ваші модифікації також пов’язані її обмеженнями; будь-кому, хто отримає копію вашого модифікованого програмного забезпечення, також має бути наданий вихідний код цих змін.

Це обмеження не означає, що ви не можете отримувати гроші за змінене ПЗ; ви абсолютно вільні у цьому. Однак майте на увазі, що як тільки хтось отримує копію зміненого вихідного коду, ліцензія GNU GPL надає цій людині або компанії право розповсюджувати це програмне забезпечення без сплати вам ліцензійного збору або стягнення плати за передачу програмного забезпечення. Вони можуть поширювати його вільно.

Цей пункт є одним із найчастіше цитованих і найбільш неправильно трактованим критиками програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом. Зрештою, якщо ви вкладаєте час та енергію у модифікацію програмного забезпечення, хіба ви не повинні отримати компенсацію за свої зусилля? І як ви можете гарантувати, що отримаєте компенсацію, якщо перша людина, якій ви продасте свій продукт, почне його вільно поширювати?

Якщо коротко, ви не можете отримати компенсацію в подібних випадках. Справді, хтось може прийти, купити ваше змінене ПЗ (мається на увазі те, в яке ви внесли свої зміни, а не те, що ви написали самостійно з нуля), а потім почати його вільно поширювати разом із вихідним кодом, який містить, у тому числі, і ваші зміни. Однак, як показало зростання дистрибутивів Linux, ви все ще можете отримувати вигоду зі своїх правок кількома способами:

   Ви можете стягувати плату за підтримку вашого програмного забезпечення: хоча хтось може отримати програмне забезпечення безкоштовно, йому може знадобитися ваша допомога у його правильному встановленні та використанні. Ліцензія GNU GPL не забороняє стягувати плату за подібні послуги.

   Ліцензія GNU GPL також не забороняє вам стягувати плату за ту версію програмного забезпечення, яку ви поширюєте, і багато людей (і, звичайно, багато компаній та організацій) воліли б заплатити за ваше модифіковане програмне забезпечення, щоб переконатися, що вони отримають створену вами версію, а не кимось іншим.

   Нарешті, ліцензія GNU GPL не заважає вам надавати гарантії на версії програмного забезпечення, яке ви створюєте та розповсюджуєте, що підвищує цінність для потенційних клієнтів. Якщо ви купуєте дистрибутив Linux у компанії Red Hat, ви отримуєте підтримку, документацію і душевний спокій за те, що купили у перевіреної компанії якісний продукт. Якщо ви завантажуєте його безкоштовно з мережі, ви не обов’язково отримаєте той самий рівень впевненості. Для багатьох споживачів це важливий нюанс.

Таким чином, ліцензія GNU GPL не заважає вам стягувати плату за програмне забезпечення. Ви можете стягувати плату за завантаження програмного забезпечення, захищеного ліцензією (за умови, що ця плата включає як вихідний код програми, так і бінарні файли), або за отримання опублікованої версії на компакт-диску або іншому носії. Ви можете стягувати плату за підтримку і навіть за розробку власних додатків. “Свобода”, яку надає ліцензія GNU GPL, включає свободу заробляти гроші та продавати продукт. Однак майте на увазі, що зміни будуть доступні будь-кому, хто купить модифікований продукт, і що вони, у свою чергу, можуть вибрати безкоштовний спосіб розповсюдження вашого продукту.

Copyright vs. Copyleft


Як правило, Copyright використовується автором для того, щоб заборонити користувачам відтворювати, адаптувати чи розповсюджувати копії своїх творів. Однак отримати ліцензію на авторське право не так просто, а відстежувати порушення авторських прав досить важко. Тому люди надають перевагу використанню ліцензії Copyleft.

На відміну від Copyright, відповідно до Copyleft автор може дати кожній особі, яка отримала копію твору, дозвіл на його відтворення, адаптацію або розповсюдження з супутньою вимогою, щоб будь-які отримані копії або адаптації також були пов’язані з тією ж ліцензійною угодою.

Замість того, щоб дозволити твору потрапити в категорію суспільного надбання, Copyleft дає автору деякі права на контроль над твором та його поширенням.

Copyright заснований на філософії обмеження та оригінальності твору автора. А Copyleft не тільки представляє свободу, але і вимагає свободи.

Переваги ПЗ з ліцензією GNU GPL

Давайте розглянемо основні переваги програм, які використовують ліцензію GNU GPL:

   Нижчі витрати на ПЗ, оскільки вам не потрібно буде платити надмірно високу ціну за ліцензію.

   Будь-які проблеми безпеки виправляються дуже швидко. Колись безпека була однією з причин, через які підприємства відмовлялися від використання програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом. Тепер вони більше не турбуються про це, тому що знають, що онлайн-спільноти забезпечують швидку появу виправлень помилок.

   Відкритий вихідний код означає, що ви отримуєте можливість ознайомитися з усією кодовою базою програми, а також обговорення того, як спільнота розробляє новий функціонал програмного забезпечення та усуває знайдені помилки. Програма із закритим вихідним кодом, створеним в умовах секретності, може мати непередбачувані обмеження та інші неприємні сюрпризи (трояни, бекдори, майнери тощо)

   Використання вільного програмного забезпечення підтримує рух за те, що користувачі комп’ютерів повинні бути вільними від технології, яка веде спостереження та збирає інформацію про те, що вони (користувачі) роблять на своїх пристроях. Нині цей аспект особливо актуальний.

Ліцензія Linux

Не зайвим буде відзначити, що з подачі Лінуса Торвальдса ядро Linux розповсюджується під ліцензією GNU General Public License (GPL) версії 2. Вона гарантує, що будь-який вихідний код програмного забезпечення під вказаною ліцензією повинен бути відкритим та вільно доступним всім своїм користувачам. Ліцензія забороняє розробнику розповсюджувати своє програмне забезпечення, якщо він не в змозі забезпечити реалізацію прав і свобод користувачів на дане ПЗ.

Також існує менш обмежена ліцензія під назвою GNU Lesser General Public License (LGPL), що дозволяє динамічно зв’язувати вашу програму з пропрієтарними бібліотеками. В даному випадку не потрібно публікувати вихідні коди таких бібліотек.

Оцінити статтю:

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (7 оцінок, середня: 5,00 з 5)
Завантаження...

Залишити відповідь

Ваш E-mail не буде опублікований. Обов'язкові поля відмічені *