Список ключових слів в Python

Ключові слова — це зарезервовані слова в Python. Ми не можемо використовувати ключове слово як ім’я змінної, ім’я функції або будь-який інший ідентифікатор.

Ось список всіх ключових слів в Python:

Ключові слова в Python
False	await	else	import	pass
True	break	except	in	raise
None	class	finally	is	return
and	continue	for	lambda	try
as	def	from	nonlocal	while
assert	del	global	not	with
async	elif	if	or	yield

Деякі ключові слова можуть відрізнятися у різних версіях Python. Деякі можуть бути додані, а деякі можуть бути вилучені. Ми завжди можемо отримати список усіх ключових слів поточної версії Python, ввівши наступну команду:

>>> import keyword
>>> print(keyword.kwlist)
['False', 'None', 'True', 'and', 'as', 'assert', 'async', 'await', 'break', 'class', 'continue', 'def', 'del', 'elif', 'else', 'except', 'finally', 'for', 'from', 'global', 'if', 'import', 
'in', 'is', 'lambda', 'nonlocal', 'not', 'or', 'pass', 'raise', 'return', 'try', 'while', 'with', 'yield']

>>> import keyword

>>> print(keyword.kwlist)

['False', 'None', 'True', 'and', 'as', 'assert', 'async', 'await', 'break', 'class', 'continue', 'def', 'del', 'elif', 'else', 'except', 'finally', 'for', 'from', 'global', 'if', 'import',

'in', 'is', 'lambda', 'nonlocal', 'not', 'or', 'pass', 'raise', 'return', 'try', 'while', 'with', 'yield']

Ключові слова True та False

True та False — це логічні значення в Python. Вони є результатами операцій порівняння чи логічних (булевих) операцій. Наприклад:

>>> 1 == 1
True
>>> 5 > 3
True
>>> True or False
True
>>> 10 <= 1
False
>>> 3 > 7
False
>>> True and False
False

>>> 1 == 1

True

>>> 5 > 3

True

>>> True or False

True

>>> 10 <= 1

False

>>> 3 > 7

False

>>> True and False

False

Тут ми можемо бачити, що перші три стейтменти є істинними, тому інтерпретатор повертає True, а решта трьох стейтментів є хибними, тому інтерпретатор повертає False. True та False в Python — це те саме, що 1 та 0. Це можна підтвердити наступним прикладом:

>>> True == 1
True
>>> False == 0
True
>>> True + True
2

>>> True == 1

True

>>> False == 0

True

>>> True + True

Ключове слово None

None — це спеціальна константа в Python, яка представляє відсутність значення або нульове значення. Це об’єкт типу NoneType. Ми не можемо створити кілька об’єктів None, але можемо присвоїти їх змінним. Ці змінні будуть рівні між собою.

Зверніть увагу, що None не має на увазі значення False, 0 або порожній список, словник, рядок тощо. Наприклад:

>>> None == 0
False
>>> None == []
False
>>> None == False
False
>>> x = None
>>> y = None
>>> x == y
True

>>> None == 0

False

>>> None == []

False

>>> None == False

False

>>> x = None

>>> y = None

>>> x == y

True

Функції, які нічого не повертають, автоматично повертають об’єкт None. Також функції, які не знаходять наприкінці оператора return, повертають None. Наприклад:

def a_void_function():
    a = 1
    b = 2
    c = a + b

x = a_void_function()
print(x)

def a_void_function():

a = 1

b = 2

c = a + b

x = a_void_function()

print(x)

Результат:

None

У вищенаведеній програмі є функція, яка не повертає значення, хоча всередині виконує певні операції. Тому, коли ми виводимо x, ми отримуємо None, який повертається автоматично (неявно). Аналогічно, ось ще один приклад:

def improper_return_function(a):
    if (a % 2) == 0:
        return True

x = improper_return_function(3)
print(x)

def improper_return_function(a):

if (a % 2) == 0:

return True

x = improper_return_function(3)

print(x)

Результат:

None

Хоча ця функція має оператор return, він спрацьовує не в кожному випадку. Функція повертає True лише в тому випадку, якщо вхідне число парне. Якщо ми передаємо у функцію непарне число, то повертається None.

Ключові слова and, or та not

and, or та not — це логічні оператори в Python. Оператор and повертає значення True, лише якщо обидва операнди мають значення True. Таблиця істинності для оператора and наведена нижче:

Таблиця істинності для and
A	B	A and B
True	True	True
True	False	False
False	True	False
False	False	False

Оператор or повертає значення True, якщо хоча б один з операндів має значення True. Таблиця істинності для оператора or наведена нижче:

Таблиця істинності для or
A	B	A or B
True	True	True
True	False	True
False	True	True
False	False	False

Оператор not використовується для інвертування вихідного значення. Таблиця істинності для оператора not наведена нижче:

Таблиця істинності для not
A	not A
True	False
False	True

Приклади використання операторів and, or та not в Python:

>>> True and False
False
>>> True or False
True
>>> not False
True

>>> True and False

False

>>> True or False

True

>>> not False

True

Ключове слово as

Оператор as використовується для створення псевдоніма при імпорті модуля. Це означає, що при імпорті модуля йому присвоюється інше ім’я (визначене користувачем).

Наприклад, в Python є стандартний модуль math. Припустимо, ми хочемо обчислити косинус числа Пі, використовуючи псевдонім. Ми можемо зробити це в наступний спосіб, використовуючи as:

>>> import math as myAlias
>>> myAlias.cos(myAlias.pi)
-1.0

>>> import math as myAlias

>>> myAlias.cos(myAlias.pi)

-1.0

Тут ми імпортували модуль math, надавши йому ім’я myAlias. Тепер ми можемо звертатися до модуля math за цим іменем. Використовуючи це ім’я, ми вирахували cos(pi) та отримали в якості результату -1.0.

Ключове слово assert

Оператор assert використовується в процесі відлагодження. Під час написання коду нам іноді може знадобитися дізнатися внутрішній стан або перевірити, чи правильні наші припущення. assert допомагає зробити це, а також допомагає знайти помилки. За assert слідує умова.

Якщо умова дорівнює True, тоді нічого не відбувається. Але якщо умова дорівнює False, тоді генерується виняток AssertionError. Наприклад:

>>> a = 4
>>> assert a < 5
>>> assert a > 5
Traceback (most recent call last):
  File "<stdin>", line 1, in <module>
AssertionError

>>> a = 4

>>> assert a < 5

>>> assert a > 5

Traceback (most recent call last):

File "<stdin>", line 1, in <module>

AssertionError

Для кращого розуміння ми можемо вказати повідомлення, яке буде виведено разом із AssertionError:

>>> a = 4
>>> assert a > 5, "The value of a is too small"
Traceback (most recent call last):
  File "<stdin>", line 1, in <module>
AssertionError: The value of a is too small

>>> a = 4

>>> assert a > 5, "The value of a is too small"

Traceback (most recent call last):

File "<stdin>", line 1, in <module>

AssertionError: The value of a is too small

На цьому етапі ми можемо зазначити, що:

assert умова, повідомлення

1	assert умова, повідомлення

еквівалентно:

if not умова:
    raise AssertionError(повідомлення)

1 2	if not умова: raise AssertionError(повідомлення)

Ключові слова async та await

Ключові слова async та await надаються бібліотекою asyncio в Python. Вони використовуються для написання паралельного коду в Python. Наприклад:

import asyncio

async def main():
    print('Hello')
    await asyncio.sleep(1)
    print('world')

asyncio.run(main())

import asyncio

async def main():

print('Hello')

await asyncio.sleep(1)

print('world')

asyncio.run(main())

Результат:

Hello
world

Для запуску програми ми використаємо наступний стейтмент:

asyncio.run(main())

1	asyncio.run(main())

Тут ключове слово async вказує, що функція буде виконуватися асинхронно. Спочатку виводиться Hello. Ключове слово await змушує програму чекати 1 секунду. І потім виводиться world.

Ключові слова break та continue

Оператори break та continue використовуються всередині циклів for та while для зміни їхньої звичайної поведінки.

Оператор break завершує цикл, в якому він знаходиться, і керування переходить до стейтмента, розташованого безпосередньо після циклу. Оператор continue призводить до завершення поточної ітерації циклу, але не всього циклу.

Розглянемо приклад використання оператора break:

for i in range(1,11):
    if i == 5:
        break
    print(i)

for i in range(1,11):

if i == 5:

break

print(i)

Результат:

1
2
3
4

Тут цикл for має намір вивести числа від 1 до 10. Але коли значення i дорівнює 5, спрацьовує умова if і виконується оператор break. Таким чином, виводяться числа від 1 до 4.

Розглянемо приклад використання оператора continue:

for i in range(1,11):
    if i == 5:
        continue
    print(i)

for i in range(1,11):

if i == 5:

continue

print(i)

Результат:

1
2
3
4
6
7
8
9
10

Та сама програма, тільки замість break використовуємо continue. Коли виконується умова if, спрацьовує оператор continue — ми не виходимо з циклу, а лише припиняємо поточну ітерацію циклу, і переходимо до наступної. Отже, виводяться всі значення, крім 5.

Ключове слово class

Ключове слово class використовується для визначення нового користувацького класу в Python.

Клас — це набір пов’язаних атрибутів та методів. Ідея об’єднання даних та функцій у класі займає центральне місце в концепції об’єктно-орієнтованого програмування (скор. “OOP” від англ. “Object Oriented Programming”).

Класи можуть бути визначені в будь-якому місці програми. Але хорошою практикою є визначення одного класу у модулі.

class ExampleClass:
    def function1(параметри):
        …
    def function2(параметри):
        …

class ExampleClass:

def function1(параметри):

…

def function2(параметри):

…

Ключове слово def

Ключове слово def використовується для визначення користувацької функції.

Функція — це блок пов’язаних стейтментів, які разом виконують певне завдання. Це допомагає організувати код у керовані фрагменти, а також виконувати певні повторювані завдання.

def function_name(параметри):
    …

1 2	def function_name(параметри): …

Ключове слово del

Оператор del використовується для видалення посилання на об’єкт. В Python все є об’єктом. Ми можемо видалити посилання на змінну за допомогою del:

>>> a = b = 5
>>> del a
>>> a
Traceback (most recent call last):
  File "<stdin>", line 1, in <module>
NameError: name 'a' is not defined
>>> b
5

>>> a = b = 5

>>> del a

>>> a

Traceback (most recent call last):

File "<stdin>", line 1, in <module>

NameError: name 'a' is not defined

>>> b

Тут ми можемо бачити, що посилання на змінну a було видалено. Але змінна b, як і раніше, існує.

Оператор del також використовується для видалення елементів зі списку або словника:

>>> a = ['x','y','z']
>>> del a[1]
>>> a
['x', 'z']

>>> a = ['x','y','z']

>>> del a[1]

>>> a

['x', 'z']

Ключові слова if, else та elif

Оператори if, else та elif використовуються для умовного розгалуження або прийняття рішень.

Коли ми хочемо перевірити певну умову і виконати блок, якщо умова дорівнює True, ми використовуємо if та elif. elif — це скорочення від else if. Блок else виконується, якщо умова дорівнює False. Це буде зрозуміло в наступному прикладі:

def if_example(a):
    if a == 1:
        print('One')
    elif a == 2:
        print('Two')
    else:
        print('Something else')

if_example(2)
if_example(4)
if_example(1)

def if_example(a):

if a == 1:

print('One')

elif a == 2:

print('Two')

else:

print('Something else')

if_example(2)

if_example(4)

if_example(1)

Результат:

Two
Something else
One

Тут функція перевіряє введене число і виводить результат, якщо воно дорівнює 1 або 2. Будь-який ввід, відмінний від цього, призведе до виконання блоку else.

Ключові слова except, raise та try

Ключові слова except, raise та try використовуються з винятками в Python.

Винятки — це насправді помилки, які вказують на те, що під час виконання нашої програми щось пішло не так. IOError, ValueError, ZeroDivisionError, ImportError, NameError, TypeError тощо — ось кілька прикладів винятків в Python. Блоки try...except використовуються для перехоплення винятків в Python.

Ми можемо явно згенерувати виняток за допомогою ключового слова raise. Нижче наведено приклад:

def reciprocal(num):
    try:
        r = 1/num
    except:
        print('Exception caught')
        return
    return r

print(reciprocal(10))
print(reciprocal(0))

def reciprocal(num):

try:

r = 1/num

except:

print('Exception caught')

return

return r

print(reciprocal(10))

print(reciprocal(0))

Результат:

0.1
Exception caught
None

Тут функція reciprocal() повертає обернену величину введеного числа. Коли ми вводимо 10, ми отримуємо результат 0.1. Але коли ми вводимо 0, автоматично генерується помилка ZeroDivisionError.

Це перехоплюється нашим блоком try…except і повертається None. Ми також могли б явно згенерувати ZeroDivisionError, перевіривши ввід, та обробити його в іншому місці наступним чином:

if num == 0:
    raise ZeroDivisionError('cannot divide')

1 2	if num == 0: raise ZeroDivisionError('cannot divide')

Ключове слово finally

Блок finally використовується з блоком try…except. Використання finally гарантує, що код всередині нього буде виконано, навіть якщо є необроблений виняток. Наприклад:

try:
     Блок try
except виняток1:
     Блок виняток1
except виняток2:
     Блок виняток2
else:
    Блок else
finally:
    Блок finally

try:

Блок try

except виняток1:

Блок виняток1

except виняток2:

Блок виняток2

else:

Блок else

finally:

Блок finally

Тут, якщо генерується виняток у блоці try, то він обробляється в блоці except або в блоці else. Але незалежно від того, в якому порядку відбувається виконання, ми можемо бути впевнені, що блок finally буде виконано, навіть якщо виникне помилка. Це корисно при очищенні пам’яті.

Ключове слово for

Ключове слово for використовується для створення циклу, коли ми знаємо наперед кількість необхідних ітерацій (повторів) циклу.

В Python ми можемо використовувати цикл for з послідовностями будь-якого типу, наприклад, зі списком або рядком. Нижче наведено приклад, у якому використовується цикл for для перебору списку імен:

names = ['John','Monica','Steven','Robin']
for i in names:
    print('Hello '+i)

names = ['John','Monica','Steven','Robin']

for i in names:

print('Hello '+i)

Результат:

Hello John
Hello Monica
Hello Steven
Hello Robin

Ключові слова from та import

Ключове слово import використовується для імпорту модулів у поточний простір імен. Стейтмент from…import використовується для імпорту певних атрибутів або функцій у поточний простір імен. Наприклад:

import math

1	import math

Тут стейтмент import імпортує модуль math. Тепер ми можемо використати функцію cos() з даного модуля як math.cos(). Але якщо ми хочемо імпортувати тільки функцію cos(), це можна зробити, використовуючи from наступним чином:

from math import cos

1	from math import cos

Тепер ми можемо використовувати функцію просто як cos(), не потрібно писати math.cos().

Ключове слово global

Ключове слово global використовується для оголошення глобальних змінних. Якщо потрібно змінити значення глобальної змінної всередині функції, ми повинні оголосити її як global. В іншому випадку створиться локальна змінна з таким же ім’ям.

Наступний приклад допоможе це прояснити:

globvar = 10
def read1():
    print(globvar)
def write1():
    global globvar
    globvar = 5
def write2():
    globvar = 15

read1()
write1()
read1()
write2()
read1()

globvar = 10

def read1():

print(globvar)

def write1():

global globvar

globvar = 5

def write2():

globvar = 15

read1()

write1()

read1()

write2()

read1()

Результат:

10
5
5

Тут функція read1() просто зчитує значення змінної globvar. Тому нам не потрібно її оголошувати як global. Але функція write1() змінює значення, тому нам потрібно оголосити змінну як global.

У нашому виводі бачимо, що зміна дійсно відбулася (10 змінено на 5). Функція write2() також намагається змінити це значення, але ми не оголосили всередині цієї функції змінну як global.

Отже, створюється нова локальна змінна globvar, яку не видно за межами цієї функції. Хоча ми змінюємо цю локальну змінну на 15, глобальна змінна залишається незмінною. Це добре видно у нашому результаті.

Ключове слово in

Оператор in використовується для перевірки того, чи містить послідовність (список, кортеж, рядок тощо) певне значення. Він повертає True, якщо значення є, в протилежному випадку — повертає False. Наприклад:

>>> a = [1, 2, 3, 4, 5]
>>> 5 in a
True
>>> 10 in a
False

>>> a = [1, 2, 3, 4, 5]

>>> 5 in a

True

>>> 10 in a

False

Інше використання оператора in — це переміщення по послідовності циклу for:

for i in 'hello':
    print(i)

1 2	for i in 'hello': print(i)

Результат:

h
e
l
l
o

Ключове слово is

Оператор is використовується в Python для перевірки ідентичності об’єкта. У той час як оператор == використовується для перевірки рівності або нерівності двох змінних, is використовується для перевірки того, чи посилаються дві змінні на той самий об’єкт чи ні.

Він повертає True, якщо об’єкти ідентичні та False, якщо ні. Перший приклад:

>>> True is True
True
>>> False is False
True
>>> None is None
True

>>> True is True

True

>>> False is False

True

>>> None is None

True

Ми знаємо, що існує тільки один екземпляр True, False та None, тому вони ідентичні.

Другий приклад:

>>> [] == []
True
>>> [] is []
False
>>> {} == {}
True
>>> {} is {}
False

>>> [] == []

True

>>> [] is []

False

>>> {} == {}

True

>>> {} is {}

False

Порожній список або словник дорівнює іншому порожньому списку або словнику. Але це не ідентичні об’єкти, оскільки вони розташовані окремо у пам’яті. Це тому, що список та словник змінюються (їх елементи можуть бути змінені).

Третій приклад:

>>> '' == ''
True
>>> '' is ''
True
>>> () == ()
True
>>> () is ()
True

>>> '' == ''

True

>>> '' is ''

True

>>> () == ()

True

>>> () is ()

True

На відміну від списку та словника, рядок та кортеж незмінні (значення елементів не можуть бути змінені після визначення). Отже, два однакові рядки чи кортежі ідентичні. Вони посилаються на одну й ту ж область пам’яті.

Ключове слово lambda

Ключове слово lambda використовується для створення анонімної функції (функція без імені). Це вбудована функція, яка не містить оператор return. Вона складається з виразу, який обчислюється та повертається. Наприклад:

a = lambda x: x*2
for i in range(1,6):
    print(a(i))

a = lambda x: x*2

for i in range(1,6):

print(a(i))

Результат:

2
4
6
8
10

Тут ми створили вбудовану функцію, яка подвоює значення за допомогою оператора lambda. Ми використали цей оператор для подвоєння значень в діапазоні від 1 до 5.

Ключове слово nonlocal

Використання ключового слова nonlocal дуже схоже на ключове слово global. nonlocal використовується для оголошення того, що змінна всередині вкладеної функції (функція всередині функції) не є локальною для неї, тобто вона знаходиться у зовнішній вкладеній функції. Якщо потрібно змінити значення нелокальної змінної всередині вкладеної функції, ми повинні оголосити її за допомогою nonlocal. В іншому випадку всередині вкладеної функції буде створено локальну змінну з таким же ім’ям.

Наступний приклад допоможе це прояснити:

def outer_function():
    a = 5
    def inner_function():
        nonlocal a
        a = 10
        print("Inner function: ",a)
    inner_function()
    print("Outer function: ",a)

outer_function()

def outer_function():

a = 5

def inner_function():

nonlocal a

a = 10

print("Inner function: ",a)

inner_function()

print("Outer function: ",a)

outer_function()

Результат:

Inner function: 10
Outer function: 10

Тут функція inner_function() вкладена у функцію outer_function(). Змінна a знаходиться в outer_function(). Якщо ми хочемо змінити її в inner_function(), ми повинні оголосити її як nonlocal. Зверніть увагу, що a не є глобальною змінною. Тому, бачимо у виводі, що змінна була успішно змінена всередині вкладеної функції inner_function().

А тепер програма без використання ключового слова nonlocal:

def outer_function():
    a = 5
    def inner_function():
        a = 10
        print("Inner function: ",a)
    inner_function()
    print("Outer function: ",a)

outer_function()

def outer_function():

a = 5

def inner_function():

a = 10

print("Inner function: ",a)

inner_function()

print("Outer function: ",a)

outer_function()

Результат:

Inner function: 10
Outer function: 5

Тут ми не оголошуємо, що змінна a всередині вкладеної функції є nonlocal. Отже, створюється нова локальна змінна з тим самим ім’ям, але нелокальна змінна a не змінюється, що видно з результату.

Ключове слово pass

Ключове слово pass — це нульовий оператор в Python. При його виконанні нічого не відбувається. Він використовується як заповнювач.

Припустимо, ми маємо функцію, яка ще не визначена, але ми хочемо визначити її в майбутньому. Якщо ми просто напишемо у програмі:

def function(args):

1	def function(args):

То отримаємо помилку IndentationError. Натомість ми можемо створити порожнє тіло функції за допомогою оператора pass:

def function(args):
    pass

1 2	def function(args): pass

Те саме можна зробити із класом:

class example:
    pass

1 2	class example: pass

Ключове слово return

Оператор return використовується всередині функції для виходу з неї та повернення значення. Якщо ми не повертаємо значення явно, автоматично повертається None. У цьому можна переконатись в наступному прикладі:

def func_return():
    a = 10
    return a

def no_return():
    a = 10

print(func_return())
print(no_return())

def func_return():

a = 10

return a

def no_return():

a = 10

print(func_return())

print(no_return())

Результат:

10
None

Ключове слово while

Ключове слово while використовується для створення циклу в Python. Стейтменти всередині циклу while продовжують виконуватися доти, доки умова циклу не стане False або не буде виявлено оператора break. Наступна програма ілюструє це:

i = 5
while(i):
    print(i)
    i = i - 1

i = 5

while(i):

print(i)

i = i - 1

Результат:

5
4
3
2
1

Зверніть увагу, що 0 дорівнює False.

Ключове слово with

Конструкція with...as використовується для обертання виконання блоку інструкцій менеджером контексту.

Менеджер контексту — це клас, який реалізує методи __enter__() та __exit__(). Використання оператора with гарантує, що метод __exit__() викликається наприкінці вкладеного блоку. Ця концепція аналогічна використанню блоку try…finally. Нижче наведено приклад:

with open('example.txt', 'w') as my_file:
    my_file.write('Hello world!')

1 2	with open('example.txt', 'w') as my_file: my_file.write('Hello world!')

Тут записується текст Hello world! до файлу example.txt. У файлових об’єктах визначено методи __enter__() та __exit__(), тому вони діють як власний менеджер контексту.

Спочатку викликається метод __enter__(), потім виконується код усередині оператора with, і, нарешті, викликається метод __exit__(). Метод __exit__() викликається навіть у разі помилки. По суті він закриває файловий потік.

Ключове слово yield

Оператор yield використовується всередині функції аналогічно оператору return, але yield повертає генератор.

Генератор — це ітератор, який генерує один елемент за раз. Великий список значень займатиме багато пам’яті. Генератори корисні в цій ситуації, оскільки вони генерують тільки одне значення за раз замість того, щоб зберігати всі значення в пам’яті. Наприклад:

>>> g = (2**x for x in range(100))

1	>>> g = (2**x for x in range(100))

Тут ми створили генератор g, який генерує число, помножене на 2 в межах діапазону 99. Ми можемо згенерувати числа, використовуючи функцію next() як показано нижче:

>>> next(g)
1
>>> next(g)
2
>>> next(g)
4
>>> next(g)
8
>>> next(g)
16

>>> next(g)

І так далі… Цей тип генератора повертається оператором yield з функції. Нижче наведено приклад:

def generator():
    for i in range(6):
        yield i*i

g = generator()
for i in g:
    print(i)

def generator():

for i in range(6):

yield i*i

g = generator()

for i in g:

print(i)

Результат:

0
1
4
9
16
25

Тут функція generator() повертає генератор, який генерує числа, помножені на порядковий номер від 0 до 5. Ці числа виводяться у циклі for.

Оцінити статтю:

(8 оцінок, середня: 5,00 з 5)

Завантаження...

Список ключових слів в Python

Ключові слова True та False

Ключове слово None

Ключові слова and, or та not

Ключове слово as

Ключове слово assert

Ключові слова async та await

Ключові слова break та continue

Ключове слово class

Ключове слово def

Ключове слово del

Ключові слова if, else та elif

Ключові слова except, raise та try

Ключове слово finally

Ключове слово for

Ключові слова from та import

Ключове слово global

Ключове слово in

Ключове слово is

Ключове слово lambda

Ключове слово nonlocal

Ключове слово pass

Ключове слово return

Ключове слово while

Ключове слово with

Ключове слово yield

Залишити відповідь Скасувати коментар